Перебування 20 українських медиків-добровольців, які вирушили до Італії для надання допомоги інфікованим COVID-19, продовжено до 25 квітня. Це пов’язано з проханням італійського уряду.
Про це сказав під час брифінгу міністр охорони здоров’я України Максим Степанов.
“Відрядження мало тривати 2 тижні, вони мали прибути в Україну ще 18 квітня.Водночас італійська сторона звернулась до України щодо продовження ще на тиждень, до 25 квітня, перебування медиків з України в Італії. Після узгодження з нашими фахівцями, які перебувають там щодо отримання згоди від них, ми продовжили їм відповідне відрядження. Тому повертаються вони 25 квітня”, – сказав він
Вожночас медики які зараз перебувають в Італіїї розповіли, що найбільше їх вразило. Гліб Бітюков який зараз працює в італійському місті Пезаро звернувся до українців.
Він пригадав коли ще навчався, їм завжди казали: “Хто буде лікувати медика?”. Тобто, якщо медичний працівник хворий, то на цьому ланцюжок закінчується. Тому дуже важливо, щоб лікарі бути в безпеці й могли продовжувати лікувати.
“Тут в Італії поруч зі мною працює дуже багато медичних працівників, які починали працювати із самого початку. Тобто не захворіти – можна. Треба дбайливо ставитися до себе, до свого здоров’я. І, звісно, це залежить не тільки від медичних працівників, а більше від керівництва лікарні та загалом побудови системи охорони здоров’я”, – пояснив Бітюков.
“Запам’яталися емоційні моменти пов’язані з важкими пацієнтами, яких мені доводилося зустрічати. Тут взагалі вік пацієнтів дуже поважний. Середній вік у відділенні – 79-80 років,” – розповів Гліб Бітюков.
“Були дуже важкі пацієнти із хронічними захворюваннями, на яких би в Україні, можливо, махнули рукою й сказали б, що цей випадок не вартий уваги. Але тут вони витягують всіх. Пацієнт дуже часто виходить з лікарні й ти просто бачиш, як він їде до дому. Від цього стає дуже приємно й ти розумієш навіщо ти тут знаходишся”, – додав медик.
«Мене питають чи не страшно мені тут. Сьогодні я вперше піймав себе на думці, що страшно. Не за себе. Дивлячись на обладнання, яке є в цій, достатньо невеликій лікарні, мені страшно за те, як ми зможемо впоратися вдома із значним збільшенням пацієнтів, лікуючи їх термометром, крапельницею та червоним ковпачком», – розповів лікар.
Тут ніхто не рахує, скільки пар рукавичок або катетерів витратив за день, скільки метрів бинту відмотано, скільки флаконів фізрозчину введено, записуючи це в нескінченні журнали.
Ти просто береш все, що тобі необхідно – від серветок до кисневих балонів, які стоять в коридорі під стінкою.
Якщо необхідно перевезти пацієнта з відділення в відділення, ти береш кисневий балон, від’єднуєш від пристрою моніторінгу невелику портативну його частину, яка має свій окремий екран, готуєш пацієнта і прямуєш разом з ліжком-каталкою в ліфт коридорами, в яких можуть розійтися дві каталки одночасно, оскільки цілком імовірно, що на зустріч буде нестися каталка з іншим пацієнтом і часу на пошуки альтернативних шляхів немає.
