28-річний доброволець Володимир Коновалов за вісім (!) Місяців в АТО пройшов найгарячіші точки: звільняв Слов’янськ, коли у нашій армії не було навіть бронежилетів, дивом вибрався з Іловайського котла
Загинув 10 грудня 2015 р, в день перемир’я, коли розвозив жителям Донбасу гуманітарку і шукав не розірвалися міни. повідомляє http://vshoke.com.ua/
Українських солдатів обстріляли із засідки снайпери бойовиків – куля в серце. Товариші по службі Володимира підозрюють, що їх здали місцеві. Ті самі, яким вони привезли продукти
depo.ua продовжує серію публікацій про українських солдатів, які загинули під час боїв з терористами і російськими загарбниками на Сході України.
До війни хлопець працював комбайнером у селі Солоне Дніпропетровської області. Як розповідають друзі Володимира Коновалова, як тільки почалося АТО, йому кілька разів дзвонили з військкомату. Просили то прийти, то не їхати. Але не мобілізували. Втомившись від невизначеності, патріот України записався добровольцем в батальйон «Дніпро-2» і після навчання поїхав до зони АТО.
– Просила його не їздити, говорила: син, не треба, але він, знаєте, справжній чоловік: сказав – значить зробить, – згадує мама загиблого Героя АТО Наталія Михайлівна. – По-справжньому любив Україну. Одного разу мені зателефонував, сказав: «Мам, привіт, я їду на війну». Ледве встигла прибігти з села в район на проводи …
Герой АТО про війну матері практично нічого не розповідав, берег її нерви. А коли приїжджав додому, жартома погрожував розбити телевізор, по якому показували страшні кадри з війни.
– Ми з ним домовилися, що щоранку я дзвоню, а він відповідає, – розповідає мама Наталя Михайлівна. – На всі мої запитання, він відповідав: «У нас все добре», і розпитував, як у нас справи. Такі дзвіночки щоранку – це як радість. Син живий, голос почути.
Володимир Коновалов воював в найгарячіших точках: звільняв Слов’янськ, з боєм вирвався з Іловайська. Був поранений: місяць лежав у госпіталі і знову повернувся в зону АТО.
Коли було оголошено перемир’я, він разом з побратимами розвозив гуманітарку місцевим жителям і шукав не розірвалися міни, щоб знешкодити … Вогонь по українським солдатам відкрили з лісопосадки: куля снайпера потрапила Володимиру в серце. Товариші по службі кажуть, що, ймовірно, маршрут бойовикам здали місцеві посібники терористів, що маскуються під місцевих жителів, яким наші солдати везли гуманітарку.
Ховали хлопця всім селом Веселівка Дніпропетровської області, звідки він родом. Труну покрили українським прапором, а люди встали на коліна. Село невелике, всі один одного знають, а багато людей старшого віку пам’ятають Володю ще зовсім маленьким, спритним і діловим хлопчиськом …
– Коли синові було п’ять років, зовсім маленький, він залишився один вдома – була така необхідність, мені треба було відлучитися, – згадує мама солдата України. – Приходжу, будинок закритий на ключ, в дверях – якийсь папірець, а на ній гуртки якісь намальовані. Я за голову – дитина зникла! Давай по селу бігати, сусідів на ноги підняла … Виявилося, що він напросився до трактористу, нашого сусіда, і разом з ним поїхав на тракторі в поля. Коли побачив мене перелякану, подивився так здивовано: «Ти чого, мама? Я ж будинок закрив, тобі записку написав ». Він в 5 років не вмів писати і намалював колеса трактора – мовляв, поїхав, скоро буду. Ми часто це історію згадуємо.
У Наталії Михайлівни троє синів: Володимир був середнім і, як розповідають сусіди, самим добродушним і усміхненим
– Мені сусіди говорили, мовляв, не переживай, Наташа, у тебе Вовка добра душа зростає, нікому в допомозі не відмовить, а тебе в старості завжди підтримає, – згадує жінка. – А тепер немає мого Вовки, мого синочка …
Після виходу статті про загиблого Героя, з нами на зв’язок вийшла Наталя, жителька смт Новий Світ в Донецькій області, який ще влітку був захоплений бойовиками.
– Володя допоміг мені через своїх знайомих вивезти дітей з Нового Світу, – розповіла Наталя про загиблого солдата Україні. – Разом з ним ми ходили в розвідку: він перевдягався в «цивільного», грали пару, дивилися, де блокпости бойовиків перебувають. Сміливий, чесний і чистий людина. Справжній патріот України.
Зараз Наталя знаходиться в великому місті на території підконтрольної Україні. Після атаки і взяття Нового Світу бойовиками, жінка, не побоявшись розстрілу, сховала у себе двох українських солдатів, один з яких був серйозно поранений. Дала їм цивільний одяг, а українські волонтери допомогли їм дістатися до розташування. Вже вранці на хоробру дончанку «настукали» літні сусідки і бойовики потягли її «на підвал» – на допит.
– Коли вели, я попрощалася подумки зі своїми двома дітьми, але мене не розстріляли – сказали, що буду жити, якщо буду інформувати їх і здавати позиції наших, українських солдатів, – згадує Наталя. – Мені сказали нікуди не їхати. Того ж ранку, я втекла з Нового Світу, а моїх діток оперативно допоміг вивезти Володя …
Наталя на похоронах Героя АТО познайомилася з його мамою.