Народні звичаї. Діалог — Так у вас що, два Різдва? — Ну да, два Різдва у нас… — А чого? Що символізує друге Різдво? — Те саме, що й перше. Сначала у нас Христос рождається, як обично, як у всіх… Ну а потом через два тижні рождається ще раз, вже спеціально для нас. Контрольний, так би мовити… Мало лі…
— І обидва Різдва вихідні? — Аякже. Одне ж перед новим роком, а друге – перед старим новим роком, після нового року — Перед яким-яким роком? — Друге? — Перед старим. Новим… — Тобто, нових років у вас також два?
— Іменно так! В нас спочатку новий рік, а потім ще один новий рік. Але один новий новий рік, а другий – старий новий. І по Різдву — перед кожним. Що тут не ясно?
— А Різдва обидва однакові, чи теж — старе й нове? — Те що тепер нове, то нове, а те, що старе – нове старе — Як це «нове-старе»? — Ну, недавно воно було просто Різдво, а коли появилось нове Різдво, то воно стало старим Різдвом. Але стало воно старим Різдвом недавно, тому воно – нове старе…
— Ви, мабуть, сильно віруючий народ? — Да! Сильно! Сильно віруючий! — А які ще у вас свята християнські? — Ну, напрімєр, Івана Купала… — І що ви робите в цей день?
— Ну, там, — шукаємо папороть вночі в лісі, в росі голі купаємся, через вогонь плигаємо, горілку п’ємо, опудало палимо, ворожимо… На порозі кладемо гострий ніж чи сокиру, осикові гілки розкидаємо по двору…
— Навіщо? — Щоб відьми не ходили — Які відьми?
— Обичні наші відьми. Тьотки такі… «Ой на Івана Купайлого, ходила відьма ногайлою. Як на дуб лізла — кору гризла»… Ще дівчата, бува, чобіт кидають, куди чобіт носком покаже…
— Хвате…