За кожного президента ми бачимо одну і ту саму картину.
А саме намагання підгребти під себе якомога більше правоохоронних органів, прокуратуру, ще судів побільше, і от тоді буде порядок.
Будь-яка влада намагається використовувати правоохоронну та судову систему для боротьби з політичними опонентами. І чинна влада – не виняток з цього правила. І саме використання правоохоронних органів задля задоволення власних політичних амбіцій є величезною помилкою.
Коли в державі діє “телефонне право”, в момент коли справи відкривають та закривають по дзвінку зверху, влада та правоохоронні органи вступають в змову.
Влада вимагає порушень процедур та негайного результату. Правоохоронні органи можуть це забезпечити, але натомість очікують поблажливого до себе ставлення. Починає діяти кругова порука. Бо ти не можеш вимагати порушення процедур та законів від системи, одночасно вимагаючи їх виконання. Система завжди захоче взяти своє. Ось такий от “баш на баш” виходить.
Наша влада вперто відмовляється розуміти переваги системи стримувань і противаг. Або намагається інтерпретувати цю концепцію по-своєму.
І кожного разу коли правоохоронна система починає слухняно виконувати накази політичного керівництва, вона втрачає союзника в очах власних громадян. І тоді правосуддя замінюється вулицею. Бо у людей просто не залишається іншого виходу поставити владу та правоохоронні органи на місце.
Чому кожна влада наступає на ці граблі? Ну, тому що будь-який президент прагне швидких результатів та гучних перемог. Мовляв, для того ж ви за мене і голосували, щоб отримати динамічне та веселе шоу. І щоб всі “поганці” сіли (хоча це і не є відповідальністю президента).
Але, насправді, це ілюзія. Українці роками вимагають від своєї влади не гучних шоу, а системи, яка є однаково справедливою як до колишнього президента, так і до звичайної людини з вулиці.
Нам потрібні інституції, в яких закон єдиний для всіх – для бідних та багатих, сильних та слабких, колишніх і чинних.
І це, до речі, дуже просто зробити. Офіс президента має відмовитись від ручного керування правоохоронцями та судами та зосередитись на розбудові чесної ефективної машини забезпечення справедливості. Що там у нас із судовою реформою? А з призначенням на посаду обраного незалежною комісією нового антикорупційного прокурора? А з реформою МВС? Невже закінчили?
Ні, не закінчили. Закінчать тоді, коли в опитуваннях українці почнуть довіряти не тільки своїй армії, але й своїм правоохоронцям.
Українці прагнуть справедливості.
Навіть вимагають її! Але як можна зрозуміти, чи відбулася ця сама справедливість, чи дійсно людина винна, чи дійсно вирок справедливий, коли довіри до слідства і судів немає?
Влада має не грати у вендету, не плодити політичних мучеників, а займатися розбудовою системи, яка бездоганно працюватиме в балансі за будь-якої влади, за будь-якого президента.
І якщо одна гілка цієї системи дає збій, інші можуть це виправити.
Це і є система стримувань і противаг.
Загрузка...