Годину тому! Коболєв в шоці – вони прийшли. Їх женуть – Зеленський не чекав. Люди не стерпіли – тарифний бунт

0

Зростання комунальних платежів на тлі інших економічних проблем і невисокого рівня життя призвів до активного соціального невдоволення в низці областей. Протестуючі в регіонах поки що не висувають політичних вимог, але загрожують йти на Київ, якщо місцеві чиновники і центральна влада їх не почують. Офіс президента (ОП), уряд, парламентські партії і олігархічні групи почали підготовку до можливого “Майдану-3” в Києві, драйвером якого має стати масове соціальне невдоволення.

Якими можуть бути основні передумови “тарифного майдану” і до чого він може привести, пише журналіст видання Апостроф Володимир Шевчук.

Тему тарифів активно “юзають” практично всі парламентські сили, включаючи президентську партію. Глава фракції “Слуга народу” Давид Арахамія заявив про підготовку плану антикризових заходів, пообіцявши незабаром його оприлюднити.

Лідер “Батьківщини” Юлія Тимошенко запропонувала продавати населенню газ за нижчою літньою ціною, по якій “блакитне паливо” закачували в сховище. Передбачається, що таке рішення дозволить знизити вартість газу в три рази. Якщо для “Батьківщини” соціальна риторика є природньою – Юлія Тимошенко завжди виступала за зниження тарифів, то для Європейської солідарності (ЄС) тарифний кейс виявився незручним інструментом, але і проігнорувати такий привід для піару в ЄС не можуть. Відкрито закликати до “тарифної непокори” оточенню Петра Порошенка не з руки, оскільки громадськості швидко нагадають, що спочатку комуналка підскочила саме з “благословення” п’ятого президента .

У ЄС вирішили зайти “з флангу”, зажадавши від парламенту розглянути питання збільшення субсидій на оплату комуналки. Пізніше слова в.о. міністра енергетики Юрія Вітренка про можливість розблокувати експорт газу “незалежними компаніями” з Росії в партії Порошенка назвали “поверненням України в газову кабалу Кремля”.

“У “тарифному майдані” в Києві, якщо до нього, дійсно, дійде справа, братимуть участь саме партії. Кияни масово протестувати не стануть. Для них тема тарифів важлива, але не критична. Партіям доведеться підвозити людей з регіонів, але виглядати це буде дивно. Наприклад, як пояснити участь ОПЗЖ в “тарифному майдані” на тлі того, що Дмитро Фірташ є власником облгазів?”, – каже керівник Центру дослідження проблем громадянського суспільства Віталій Кулик.

Незважаючи на деякі “незручні” факти, “Опозиційна платформа” в низці областей публічно підтримала виступи проти зростання комунальних платежів. Зростання цін в партії назвали “тарифним геноцидом”, упрекнув влада в нездатності підняти рівень життя і соціальні стандарти.

“Тему тарифів активно розкручують медіа, пов’язані з Віктором Медведчуком і Петром Порошенком. Традиційно на цьому полі діє і команда Юлії Тимошенко. Поки не можна точно сказати, хто саме буде організатором (“тарифного майдану”, – “Апостроф”). Складно уявити, щоб ОПЗЖ підтримала акції “Європейської солідарності” або “Батьківщина” приєдналася до протестів ОПЗЖ. У нас може бути не один, а кілька “тарифних майданів” під різними партійними прапорами. Другий варіант – проводити акції від імені громадських організацій, в той час як партії будуть діяти через парламент”, – додав Володимир Фесенко.

Адже найбільш болюче питання – опалення, а не тільки газ. Теплогенеруючі підприємства, користуючись монопольним становищем, вписують в собівартість не тільки ціну “блакитного палива”, але й інші витрати, роблячи схему ціноутворення заплутаною, що ще більше дратує населення. На відео з регіональних протестів видно, як громадяни вимагають від керівників комунальних підприємств пояснити, чому в платіжки вписали саме таку суму і чому витрати на опалення можуть істотно відрізнятися навіть в рамках одного мікрорайону. Чіткої відповіді, як правило, немає. І таке відбувається практично скрізь по країні.

Наступна проблема для влади полягає в тому, що перспективи введення фіксованої ціни на газ стурбувало представників МВФ. Така політика суперечить зобов’язанням, прописаним в Меморандумі про співпрацю Києва з валютним фондом.

Третя проблема (на чому активно грають противники “Зе-команди”) полягає в тому, що навіть з фіксованими цінами на газ комунальні тарифи в Україні все одно залишаються неадекватними по відношенню до середніх доходів домогосподарств. Ситуацію загострює той факт, що Євросоюз для основної маси українців, які традиційно працювали там, виявився закритий через коронавірус. А значить, поїхати попрацювати “з безвізу” в ту ж Польщу, щоб заткнути фінансові діри, не вийде.

Організаторам потенційних “тарифних бунтів” не потрібно особливо викручуватись для розширення соціальної бази протесту. Досить почекати, коли в областях сформується критична маса незадоволених, готових “їхати на Київ”.

“У лютому, коли населення отримає великі платіжки, можливі серйозні хвилювання. За моїми відомостями, у влади вже заготовлений сценарій. Все списується на Дениса Шмигаля. Його відправляють у відставку, прем’єром роблять Юрія Вітренка, який урочисто оголошується про зниження тарифів на кілька відсотків. Влада вважає, що це на якийсь час зіб’є протестну активність. На папері такий план виглядає непогано, але реальність може внести коригування. Протестна активність може виявитися занадто високою, тому перезавантаження Кабміну буде недостатньо. І в якості “подачки” для протестуючих можуть на осінь оголосити дострокові парламентські вибори”, – сказав в бесіді з “Апострофом” політичний аналітик Олександр Кочетков.

Джерело

Загрузка...

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я