Вибачте, не зміг відмовити собі в задоволенні…
Зайшов до магазину.Взяв всякого потрошку, продавчиня рахує, жаліється що хліб подорожчав. І тут заходить бабуся. Котра свого часу, коли я збирав підписи щодо євроінтеграції, відмовила зі словами:
– Я нічого не підпишу! В мене брат в Росії! Яка Європа?! З ким воювати! Цей Порошенко, він…Ну і далі по тексту.
Чи варто говорити за кого пані голосувала? Можу сказати стовідсотково: проти кого.Так ось, заходить ця бабуля, а продавчиня якраз підбила суму.
– Сто вісімдесят п’ять!Бабуля влазить:
– І що зараз купиш за ті гроші? Нічого! А он кажуть, пенсію нічим давати!А я згадую… Хотів стриматись, промовчати. Але навіщо? Маємо те що маємо.Чого бажали – отримали, чого ж, б..ть, жалієтесь?– Нічого, – кажу. – Слава богу, “зато не Порошенко”!