– Мама, познайомся, це Аня. Моя дівчина. Не знаю, що ще сказати, думаю, що поступово Ви одна одну пізнаєте, а мої слова тут будуть зайвими.
Так почалося це цікаве і вкрай дивне знайомство. Дівчина не дивилася в мої очі, а коли випадково наші погляди все-таки перетиналися, відразу і перемикала свою увагу на щось інше. Як могла, я підтримувала бесіду. То ми поговорили про кота Ваську, про те, який він у нас чудовий. То про вечерю, яка у мене сьогодні зайняла майже 6 годин. Про вечерю і піде далі мова.
Єдине, що я для себе відзначила, дівчина – дуже скромна, а це не може не подобається матері вже практично дорослого сина. І мені це дуже подобалося. Але все дуже скоро змінилося. Коли ми сіли за стіл, молода дама якось дивно подивилася на Кирила – це мій син і її наречений в одній особі. Потім вперше за годину подивилася на мене уважно і осудливо.
– Я таке не їм, тьоть Тань. Це ж все жирне. Так, і Вам би не радила. Це шкідливо для фігури і для здоров’я, між іншим. Я, мабуть, почекаю Кирюху в залі. Кірочка, але я б і тобі не радила це вживати.
Що ж вона не радила нікому з нас? Зараз Вам розповім. На столі стояв салат Олів’є, блюдо з пиріжками (з картоплею, м’ясом і печінкою), а ще пловчик з бараниною. Були ще й нарізки – м’ясні та сирні, овочеві і фруктові. Я старалася. Звичайно, я все розумію, можна харчуватися правильно, але поважати-то дорослих – тим більше батьків «типу твого нареченого ніхто не відміняв».
Висловила негайно все синові, швидко одяглася і пішла на вулицю. Я розумію, що я, мабуть, занадто імпульсивно себе повела, але було прикро. 6 годин біля плити – і така реакція. Можна було якось і по-привітніше і скромніше показати всім, що ти чогось там не їси. У чужий монастир зі своїм статутом ходити – невдячне заняття. Я так вважаю. А як би Ви відреагували на таку «чарівну поведінку» майбутньої невістки?