Я ненавиджу 8 березня. Це найбільш облудливе і лицемірне свято. Навіть 9 травня відпочиває у порівнянні. І вже років 15 я в цей час пишу про одне і теж саме.
Бо цей період – поміж Святим Валентином і Кларою Цеткін, – кров з очей. Коли не лише власні чоловіки, а і владні мужі починають співати дифірамби жінкам за те, що вони народились жінками. Берегинями. Натхненницями чоловіків. Матерями. Дружинами. Квіти, подарунки, штамповано-звичні слова без всяких сенсів і смислів.
І величезна кількість жінок щиро ненавидить таких, як я. За те, що ми «хочемо відібрати у них свято». Посягаємо на святе. Висмикуємо із вже простягнутих рук букети і пахучі Шанелі. Претендуємо залишити жінок без святкової яєчні і кави в постіль зранку 8 березня.
Особливо «просунуті» люди розповідають про те, що 8 березня в Нью-Йорку відбувся «марш проституток», і саме тому «кляті феміністки» придумали в цей день боротися за права жінок. А яких прав їм не вистачає?!
І влада в цьому задає тренди. Досить сумнівні.
Окозамилювальні спічі з посмішками на устах звучать від сільських голів і до президента держави. Про ніжних і сильних, про люблячих і турботливих. Про те, що «жінка може все, бо хоч чоловік і голова, а вона точно шия». Ну і інший брєд, який роками лунає 8 березня.
А в цей час UNFPA фіксує, що від домашнього та ґендерно зумовленого насильства в Україні страждає більше 1 мільйона жінок. Це кожна двадцята, включаючи немовлят жіночої статі. Експерти говорять про кожну 10-ту жінку у віці від 18 років. А ще є економічне, психологічне, сексуальне та інші види насильства.
Розумієте, в цей час, коли ви читаєте мій пост, жінки потерпають від фізичного чи психологічного болю!
Але 8 березня той, хто б’є і принижує, принесе квіти. І та, кого б’ють і принижуть, скоріше за все, візьме. І зітхне: ну, він же буває нормальним…
За 2019 рік у поліцію надійшло 142 тисячі повідомлень про домашнє насильства і було складено 107 тисяч протоколів.
У 2020 році зросла кількість звернень. На 66 відсотків! В тому числі і через карантинні обмеження, коли люди виявились обмеженими кордонами власних квартир і будинків. За даними Мінсоцполітики, у числі усіх звернень про домашнє насильство – найбільше від жінок: 86 відсотків, чоловіки – 12 відсотків і 2 відсотки – діти.
І, найгірше, як на мене, за статистикою і опитуваннями, судді і поліція дивляться на випадки насильства дуже толерантно. Сімейні справи – то справи двох. Приблизно так. Приходьте до нас, коли вас вб’ють.
Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може не збігатися з авторською.
