Сало солоне – традиційний наркотик не лише для українців, а й для багатьох інших народів. Навіть для тих, які з яких-небудь причин сало їсти не повинні, передають Патріоти України.
Солити можна будь-яке сало: і те, яке без єдиного м’ясного волоконця, і те, яке «з прорізом», тобто зі смужками м’яса.
Спочатку сало нарізається брусками. Ширина бруска — 4-5 см, висота — 6-7 см (можна вище, але ширше — небажано). Довжина значення не має, аби шматок вліз в морозилку. Але для зручності оптимальна довжина — 30-35 см.
Бруски посипаються сіллю — без найменшої спроби заощадити на солі. Бажано використовувати кам’яну, велику сіль. Якщо ж під рукою її не виявилося, то згодиться і «екстра», але з нею потрібно бути дуже обережними — з сала сіль не змивається, а дрібний помел так «в’їдається» в сало, що дуже легко пересолити.
Солити сало потрібно з усіх боків, у тому числі і шкірку. Після цього посипається меленим червоним солодким перцем. Перець трохи втирається в сало. Після перцю — черга часнику. Особливо ледачі можуть скористатися часником сушеним і меленим. Працьовиті — сирим, тертим (або давленим на часничниці). Часник теж злегка втирається в сало.
Останнім штрихом є кмин. Це — на любителя. Тим, хто не любить сало з кмином, раді повідомити: даний інгредієнт не є обов’язковим. Слід зауважити, що обов’язковою для засолювання є тільки сіль. Решта — для поліпшення смаку.
Всі “присипки” і прянощі використовуються “з запасом” — частина все одно обсипається. Після того, як сало «оброблене», бруски загортаються в білий папір. Цілком годиться писальний папір формату А4: 2-3 листа на один брусок (кількість листів залежить від розміру бруска). Загортати потрібно щільно, щоб вийшов акуратненький паралелограм.
Загорнуті в папір бруски поміщаються в морозильну камеру. Бажано укладати ближче до стінки (найкраще — прямо біля стінки), шкіркою вниз.
Через тиждень сало готове до вживання. Методика в цьому рецепті засолювання зручна тим, що чистого часу на 3-4 кг сала витрачається 15 хвилин, а сало заготовлюється на місяць, а то і два вперед.
Зберігати таке сало потрібно в морозилці, все в тому ж папері. Діставати бруски в міру потреби. Зайві прянощі, приправи і сіль перед вживанням струшують. Але досвід показує, що зайвого залишається зовсім небагато — все, що не потрібно, «саме відвалюється».
Деякі використовують “баночний” спосіб засолювання. При цьому просолені шматки сала укладаються в трилітрову банку. Банка закочується. Для такого засолювання підходить тільки чисте сало, без всяких “прорізів” і м’ясних вкраплень.
Багатьом цей спосіб не дуже подобається: забагато сала поміщається в банку (за один-два приймання не з’їсти навіть великій родині, а зберігати його десь треба!), крім солі, не використовується ніяких приправ і прянощів. Крім того, при тривалому зберіганні сало жовтіє. А буває, що і псується: покривається слизом, плівкою з неприємним ароматом. Але це вже — справа смаку.