Я не прихильник того, аби українські Президенти та можновладці мали у користуванні, а то й володіли великими кортежами чи віллами або дачами.
Про це в інтерв’ю “Вголосу” розповів перший Президент незалежної України Леонід Кравчук.
“І тут вже питання до виборців: «А чому ви таких людей обираєте?» Чому ті ж львів’яни так активно голосують за Порошенка, який має дачі в Іспанії і не тільки там і взагалі – мільярдер. Чому ж люди голосують за таких, це ж вони ж обирають собі владу?”, – зазначив він.
І додав: “А ви знаєте, яка пенсія у Президента? 18 тисяч грн, а у генерала, який пішов із внутрішніх військ, – 120 тисяч грн.
Це нормально? Я не скаржуся, але… все має бути якось пропорційно, відповідно до норм українського реального життя. Хоча воно строкате і є люди, які, на жаль, живуть і за 5 тисяч грн. А хто дозволив такі карколомні масштаби різниці в оплаті і нормах праці?”.
Я, наприклад, не мав великих кортежів: у мене був один автомобіль супроводу і їздив я дуже скромно, не на шикарних автомобілях. Ну і що це дало? З мене ж не взяли приклад інші?
Ну, але гляньте самі, які там блага: зарплата чинного Президента України – 35 тисяч грн, а суддя, до прикладу, отримує 150 тисяч грн. А очільники держкомпаній? Я вже не кажу про приватні компанії. От директор Укрпошти отримує 600-700 тис грн зарплати.
При цьому керівники самі собі призначають зарплати, премії, а влада не може навести тут лад. Це ж не каміння з неба падає, тут треба просто ухвалити рішення і встановити контроль, адже у бідній країні такого розриву в оплаті праці бути не може: щоб поштар отримував 4 тисячі гри, а керівник Укрпошти – 700 тисяч грн. От у Європі, до якої ми так прагнемо, ця різниця може бути у 4-5 разів, але не у 100-200, – заявив він.
За його словами, українці не займали принципової позиції на виборах, а потрібно було. Потрібно було не говорили загальних слів, не продаватися за гречку і гроші, а голосувати, як велить серце і розум – тоді б ми мали при владі зовсім інших людей.
А влада поводиться так, як їй дозволяє народ. Адже ж народ обирає, утримує, а й навіть може змістити з посади владу, як-от у часи революцій. Але для цього потрібно, щоб народ розумів: країна поки бідна, але можливості великі. Тому українцям потрібно усім вчитися і всім відповідати за свої дії – не тільки владі, а кожному з нас.
Але тут ще варто врахувати: молодій Українській державі лише неповних 30 років і вийшли ми не із демократичного світу, а жили у тоталітарній державі СССР з антинародною політикою та ідеологією.
Натомість у демократичних державах виборці думають по-іншому, хоча вплив на них може бути дуже серйозний навіть у демократичній країні. Як приклад – штурм Капітолію у США, які називають країною-зразком демократії. Але учасників цього штурму ніби затуманили.
