Остаточний шах і мат Росії: Сполучені Штати поставили Путіна на місце – відтепер Україна буде мати..

0

Поки Німеччина і Франція з головою поринають у передвиборчі перегони у себе вдома, роль лідера у перемовинах з Росією щодо Донбасу перебирає Вашингтон.

Росія програла черговий батл інформаційної війни Україні. Істерія кремлівських пропагандистів про військовий наступ України на Донбас та історія про “розп’ятого хлопчика” (начебто загиблу дитину від удару українського безпілотника) обернулася повним фіаско.

Тепер московські рупори розганяють нову тезу. Після першої телефонної розмови Володимира Зеленського з Джо Байденом, і безпрецедентного рівня контактів американських військових посадовців з українськими візаві, у Москві говорять, що Україна буде наступати на Донбас разом із натівськими військами. Але Кремль все ж дав задню. Там більше не кажуть, що кинуть свою армію на захист “братського народу Донбасу”, хоча й запустили на тимчасово окупованих територіях першу за сім років війни обов’язкову мобілізацію до лав “народної міліції” псевдореспублік.

ТСН.ua проаналізував, для чого Москва нарощує істерію навколо Донбасу, та як дрейфує центр тяжіння щодо мирного врегулювання від Франції та Німеччини до США, Великої Британії та Канади.

Черговий “розп’ятий хлопчик”
Уже понад місяць Росія нагнітає істерію щодо можливого наступу ВСУ на Донбас. Розпочалося це якраз після запроваджених проти кума Путіна Віктора Медведчука і його оточення санкцій РНБО. А після слів Джо Байдена про “вбивцю” на адресу Володимира Путіна ця істерія тільки посилилася. Проте в черговому раунді фейкової пропаганди Москва переграла сама себе.

У суботу, 3 квітня, російські ЗМІ почали розганяти тезу про начебто вбивство дитини українським безпілотником, який скинув саморобний вибуховий пристрій. Спочатку це був 5-річний хлопчик у населеному пункті Олександрівське біля Єнакієвого. Потім ним став 6-річний хлопчик з Олександрівки біля Донецька. Ілюстрували новину в місцевих пабліках фотографією 2014 року. СММ ОБСЄ на місце трагедії бойовики не допустили. Немає ні даних про сім’ю загиблого хлопчика, ні його прізвища, ні будь-якої іншої додаткової інформації.

Радник з інформаційної політики української делегації у ТКГ Олексій Арестович написав у своєму Facebook: “Наша відповідь: покажіть ПІБ дитини та докази смерті саме з названої причини; верифікуйте докази через СММ ОБСЄ; основну відповідальність за загибель цивільного населення, згідно з міжнародним правом, несе держава-агресор, яка розв’язала війну. У місцевих спільнотах пишуть, що вибух, від якого загинула дитина, стався ще в п’ятницю, 2 квітня. При цьому версію “ДНР” з дроном не підтверджують. За словами однієї з користувачок, яка представилася мешканкою Олександрівського, хлопчик знайшов міну в гаражі свого діда”.

Все це нагадує повторення відомої фейкової історії з “розп’ятим хлопчиком”. Але відсутність доказів не завадила кремлівським рупорам роздмухати істерію. У суботу, 3 квітня, відомий російський пропагандист Володимир Соловйов присвятив цьому цілий випуск своєї передачі на YouTube. Проте навіть ватажок самопроголошеної терористичної “ДНР” Денис Пушилін, який доєднався до розмови, відхрестився від цієї історії, посилаючись на те, що триває розслідування загибелі дитини.

Спікер Держдуми В’ячеслав Володін заявив про необхідність порушити питання щодо виключення України з Ради Європи. Хоча декілька тижнів тому через санкції Заходу проти Росії через вирок Олексію Навальному погрожували вийти з Ради Європи і створити власний ЄСПЛ.

Проте вже в неділю, 4 квітня, інший російський пропагандист Дмитро Кісєльов у сюжеті “Вторая братоубийственная” на одному з російських федеральних каналів навіть не згадав про вбивство хлопчика, показуючи натомість кадри кладовищ на окупованому Донбасі, які начебто обстрілює українська армія, мовляв, нічого святого у Києва немає. Не згадав про вбитого хлопчика у своєму недільному ток-шоу і Володимир Соловйов, хоча ще в суботу співчував родині.

Перший заступник директора Центру “Нова Європа” Сергій Солодкий пояснює, що російське керівництво постало перед кількома поразками, тому військовим шантажем, погрозами і дискредитаційною кампанією щодо України всередині країни і за кордоном намагається повернути собі вагу.

Перша поразка, за словами експерта, – розрахунок на Зеленського як на людину, що пристане на всі умови Москви, провалився.
Друга – сподівання, що зміна вищих посадовців країн Заходу призведе до зміни політики щодо Росії, також не справдилися.
Третя – в самій Росії наростає невдоволення місцевими порядками, а тому Кремлю вигідно змістити фокус із внутрішніх негараздів на зовнішні псевдозагрози.
“Новий етап інтенсивної актиукраїнської кампанії Росія почала вже як кілька останніх місяців – маніпуляції змінюються, однак гостра антиукраїнська тональність залишається. Україну звинувачують у нехтуванні Мінськими домовленостями, нарощуванні військової сили на Донбасі, підготовці до наступу на окуповані території, зрештою – в переслідуванні політиків, які, мовляв, виступали за мир. Російське суспільство вже давно готове до того, що Росія має право “на оборону” проти “ворожої України”. Російська пропагандистська машина має вдосталь ресурсів і навичок, щоб винайти привід для війни. У крайньому разі російські спецслужби допоможуть його організувати. Тому справа не стільки в приводах, скільки в стратегічному намаганні Росії в цілому змінити правила, створити такі передумови, які б допомогли їй отримати додаткові важелі впливу на ситуацію”
говорить ТСН.ua Сергій Солодкий.
Політична аналітикиня Фонду Демократичні ініціативи ім. Ілька Кучеріва Марія Золкіна також вважає, що накачка інформаційного поля маніпуляціями і відвертими фейками більше працює на внутрішню російську аудиторію, якій треба пояснювати підвищення боєготовності та мобілізаційні процеси в самій Росії, і можливе відновлення бойових дій на лінії розмежування на Донбасі.

“Але росіяни поки що не досягають своєї мети наелектризувати суспільство навіть на тих же тимчасово окупованих територіях. Люди звикли жити в ситуації затяжного конфлікту. Тому я б не сказала, що росіянам вдалося підготувати суспільну думку до можливого відновлення бойових дій. У той же час мета абсолютно очевидна – росіянам потрібен привід, який би символізував припинення режиму тиші. Історія з хлопчиком це яскраво демонструє. І це триватиме й далі. Але зараз ситуація не 2014 року. Для міжнародної аудиторії такі вкиди вже не будуть приголомшливими, всі прекрасно розуміють інформаційні можливості російської пропагандистської машини працювати з подібними фейками. Тобто вже є певний імунітет. Навіть СММ ОБСЄ зараз має можливість перевірити та підтвердити чи спростувати такі випадки”, – каже ТСН.ua Марія Золкіна.

Новий центр тяжіння
Ще у п’ятницю, 2 квітня, депутати Держдуми погрожували, що у разі посилення військових дій на Донбасі, “Росія матиме повне право на захист своїх громадян, які там проживають”. Напевно йдеться про українців, яких Москва змусила оформити російські паспорти, погрожуючи конфіскувати їхнє майно, прирівнявши до іноземців.

Проте після безпрецедентного рівня контактів між Києвом і Вашингтоном 1-2 квітня, риторика Кремля кардинально змінилася. Тепер у Москві кажуть, що стягування військ до українських кордонів – це банальна підготовка до спільних російсько-білоруських навчань “Запад-2021”. Мовляв, завжди таке було, і чому зараз Україна і Захід забили на сполох, у Кремлі не розуміють. Але все ж погрожують визнати незалежність ОРДЛО, лякаючи українців на тимчасово окупованому Донбасі, що на стороні ВСУ воюватимуть натівські війська, згадуючи знаменитий вислів Путіна “мы попадем в рай, а они просто сдохнут”.

Насправді за цією словесною демагогією стоять намагання Кремля продемонструвати новій американській адміністрації силу за рахунок чергового нападу на Україну. У Москві був розрахунок на те, що Вашингтону зараз не до України. Тим паче, зі США Києву надсилали сигнали, що зранку реформи – ввечері телефонна розмова Зеленського з Байденом. Росії це навіть частково вдалося. Відеоконференція лідерів Франції, Німеччини та Росії про Україну без України дала Москві привід розганяти чергову брехню, що це Київ не виконує Мінських домовленостей, то про що з ним тоді говорити.

Карти Росії сплутали Штати. У четвер, 1 квітня, міністр оборони США Ллойд Остін сам зателефонував українському візаві Андрію Тарану. За день до цього голова Об’єднаного комітету начальників штабів США Марк Міллі поговорив з керівниками Генштабів України і РФ. По лінії МЗС минулого тижня була розмова Дмитра Кулеби з американським і канадським колегами. Висловилося й МЗС Великої Британії, яке назвало військову російську активність на українських кордонах прямою загрозою Києву. Ну і фінальним акордом стала розмова Зеленського і Байдена.

Франція та Німеччина, безпосередні учасники нормандського формату, прокинулися лише у неділю, 4 квітня. Проте у спільній заяві закликали обидві сторони до стриманості та негайної деескалації напруженості, наче це Україна стягує війська до кордонів із Росією. У понеділок, 5 квітня, стало відомо про тристоронні перемовини лідерів Німеччини, Франції та України. Але дати ще немає.

Чи означає це поступову зміну центру геополітичного тяжіння від Німеччини та Франції до Вашингтона, Великої Британії та Канади? Особливо з огляду на парламентську виборчу кампанію в Німеччині і зміну Ангели Меркель вже цієї осені, та президентську у Франції навесні 2022 року.

Associated Press
На думку Сергія Солодкого, російське випробування Заходу досить успішно склали в США, виявивши солідарність із Україною на найвищому рівні. В ЄС із цим справи складніші, навіть багато німців визнали, що спільна заява зовнішньополітичних відомств Франції та Німеччини виявилася досить розмитою. При цьому в Берліні точно розуміють, хто саме відповідальний за нагнітання ситуації, і хто саме повинен зробити перший крок для припинення війни і розв’язання конфлікту.

“Чи означає це, що змінюється центр тяжіння від Франції та Німеччини до США, Британії та Канади? До певної міри все залишається на своїх місцях: США, Британія та Канада ще від 2014 року більш безпосередньо задіяні у допомозі Україні щодо протидії російській агресії – зокрема, у військовому плані. Німеччина (як і Євросоюз загалом) більш сильна в дипломатичному сенсі. Навряд чи щось серйозно зміниться в цьому плані зараз. Проте остання заява німців і французів говорить однозначно про те, що українська дипломатія і передовсім український президент повинні бути на постійному зв’язку з партнерами в Парижі і Берліні”, – вважає Сергій Солодкий.

Марія Золкіна навпаки підкреслює, що можна очікувати більшої дипломатичної активності з боку США. Але щоб заручитися стратегічною підтримкою Вашингтона, Україна має також демонструвати прогрес у внутрішніх реформах, а не просто говорити, що ми жертва російської агресії – захищайте нас.

“Зараз нормандська четвірка у глухому куті. Чи гратимуть США першу скрипку в переговорному процесі між колективним Заходом і РФ? Ймовірність достатньо висока. Але це залежатиме від двох факторів. Перший – в який спосіб відбуватиметься дипломатичне правонаступництво в Німеччині, де починається парламентська кампанія. Канцелярія Меркель буде змінена. У 2021 році це буде один із факторів, від якого залежатиме, де залишиться основний центр тяжіння. Чи це буде довгий процес у нормандській четвірці в нинішньому її складі, якщо зміна влади в Німеччині не призведе до зміни позицій Берліну щодо Москви. Або нормандська четвірка залишиться формальним процесом, а реальні живі переговори триватимуть між Вашингтоном і Москвою. Другий – наскільки вдалими будуть спроби української сторони налагодити стратегічну комунікацію зі США”
підсумовує Марія Золкіна.

За матеріалами

Загрузка...

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я