Коли моїй доньці було років сім, ми всією сім’єю їхали кудись за місто. Заїхали на заправку, купили морозива і їдемо, отримуємо задоволення, літо, спека, морозиво, дружина, донька, благодать.
Тут моя дочка відкриває вікно і викидає обгортку. Швидкість автомобіля була невеликою, я зміг дуже швидко зорієнтуватися і припаркувати машину на узбіччі.
Мовчки вийшов з машини, відкрив багажник, звільнив від продуктів один з ашанівских пакетів, вивів дочку з машини і попросив зібрати все сміття з узбіччя. У доці гординя, ще й дружина спробувала заступитися.
Але жінка була відправлена в машину слухати музику, а дочці пояснив що поки вона не принесе мені повний пакет сміття ми далі не поїдемо, і відповідно всіх «смакотеликів» обіцяних нами вже не буде.
Донька на початку зі сльозами, а потім з якимось азартом в очах пішла збирати сміття. Я взяв другий пакет і пішов поруч.
За неповних півгодини ми очистили маленьку ділянку дороги від слідів життєдіяльності нашого народу і повернулися в машину.
Далі я пояснив дочці чому він пішов збирати сміття – тому що Україна – це її Батьківщина, а Батьківщину треба любити. Говорив багато, з прикладами, але так щоб вона зрозуміла.
А в кінці дочка запитала:
– А чому ти пішов збирати за мною?
– Те що ти кинула обгортку в вікно – це в першу чергу моя помилка. Я упустив щось в твоєму вихованні, і тому повинен був понести покaрання разом з тобою.
Скоро доньці буде 13 років, у ней два маленьких братика, і вчора я із задоволенням спостерігав як вона вчить їх не смітити.
Загрузка...
