Українські вчені спостерігають унікальне явище – на дні Каховського водосховища формується найбільший рівновіковий ліс Європи.
На території колишнього Каховського водосховища українські науковці спостерігають феномен, аналогів якому наразі немає більше ніде у світі. На місці, де раніше стояла вода, самостійно формується повноцінний природний ліс із трьома окремими ярусами рослинності. Про це в інтерв’ю «Суспільному» розповіла старша наукова співробітниця відділу фітогормонології Інституту ботаніки імені М. Г. Холодного НАН України, кандидат біологічних наук Катерина Романенко.Географічна довідка
Лише протягом цього року дослідники здійснили три експедиції до нового каховського лісу, а восени планують четверту. Вивчення території відбувається в рамках проєкту Інституту ботаніки НАНУ з оцінки втрат біорізноманіття внаслідок бойових дій та кліматичних змін.
«Вербовий ліс, який виріс на дні Каховського водосховища, це зараз просто унікальне і рідкісне явище. Ми зараз спостерігаємо третій рік формування саме рівновікового лісу. Це унікальне явище, яке займає площу 65 тисяч гектарів. Тобто ми спостерігаємо формування найбільшого заплавного рівновікового лісу в Європі. Для мене розуміння цих масштабів просто зашкалює», – зазначила Романенко.
За спостереженнями науковиці, верби на території колишнього водосховища вже в середньому досягають шести з половиною метрів висоти та 5-6 сантиметрів у діаметрі стовбура. Попри спекотну погоду, дерева почуваються добре – не лише активно ростуть, а й слугують прихистком для іншої рослинності та численних тварин. Ранні побоювання щодо всихання верб чи витіснення інвазивними видами не справдилися: натомість формується стабільна екосистема з потужним внутрішнім ресурсом для подальшого розвитку.Східноєвропейці
Доктор біологічних наук Іван Мойсієнко зазначив, що в каховському лісі вже сформувалася чітка ярусність: верхній рівень займають верби й тополі, середній – чагарниковий тамарикс, а нижній – очерет та осока. Таке біорізноманіття разюче контрастує з попереднім станом водосховища, яке науковці описують як досить примітивну, одноманітну екосистему з життям, зосередженим лише вздовж прибережної смуги. За словами Мойсієнка, нинішні процеси фактично демонструють стрімке відродження історичного Великого Лугу.
