— ЛАМАЙТЕ ДВЕРІ, ЦЕ КВАРТИРА МОГО БРАТА! — КРИЧАЛА ЗОВИЦЯ СЛЮСАРЕВІ, НАВІТЬ НЕ ЗДОГАДУЮЧИСЬ, ХТО СИДИТЬ УСЕРЕДИНІ… 😳😳
— Зрізайте той клятий засув! Я вам подвійний тариф заплачу!
Обратикріплення
Аліна стояла в передпокої босоніж, притримуючи комір домашньої кофти гірчичного кольору.
За два кроки від неї на низенькій лавці сидів головний винуватець цієї вистави.
Назар втягнув голову в плечі, затулив рота долонею й боявся навіть кашлянути.
Два дні тому його бригада достроково завершила роботу на будівництві поблизу Львова.
Назар повернувся в четвер, на два тижні раніше, ніж планувалося.
Щойно переступив поріг, попросив дружину нікому з родичів не телефонувати.
Мовляв, дай хоча б три доби по-людськи відіспатися після важкої роботи.
Інакше старша сестричка Неллі миттю змусить возити розсаду й ремонтувати сарай на материній дачі.
Аліна тоді лише знизала плечима.
Хоче відіспатися — нехай відпочиває.
Звичайна справа.
У суботу вранці вона насмажила цілу гору рум’яних сирників, відкрила банку згущеного молока й зварила каву в мідній турці.
Тільки-но сіли за кухонний стіл, як задзвонив домофон.
Кухоннийпосуд
Назар визирнув із балкона, побачив біля під’їзду таксі з коробками й миттєво змінився на обличчі.
Трьома стрибками дістався передпокою та сховав свої утеплені черевики до взуттєвої шафи.
— Алінко, не відчиняй! — прошепотів він, прикладаючи палець до губ.
— Це Неллі приперлася! Скажи, що нікого немає, нехай іде геть!
Аліна здивувалася такій метушні, але слухавку домофона не підняла.
Хтозна, можливо, чоловік справді хоче відпочити після виснажливої роботи.
От тільки за п’ять хвилин у нижньому замку заскреготів метал.
Замок піддався з першої спроби.
Двері смикнулися й зі дзвоном уперлися у внутрішній сталевий засув.
А ще за п’ятнадцять хвилин Неллі привела із собою вусатого слюсаря з комунальної служби, який ніс важку металеву скриньку з інструментами.
— Пані, ви на мене голосу не підвищуйте, — поважно відповів із майданчика чоловічий бас.
— За правилами я не маю права ламати чужі двері без підтвердження, що ви власниця житла. Покажіть документи на квартиру.
Вхіднідвері
— Та я вам українською мовою пояснюю! — не вгамовувалася Неллі за дверима.
— Це квартира мого рідного брата Назара! Він зараз на заробітках, спину гне, а ця нахлібниця зсередини забарикадувалася!
— Цікаві справи, — тихенько промовила Аліна й подивилася на чоловіка.
Назар на лавці зіщулився ще дужче.
Він учепився пальцями в краї сидіння, а погляд безпорадно бігав по килимку.
— Відчиняй, кому кажуть! — зовиця загрюкала кулаком у двері.
— Я знаю, що ти там причаїлася, Аліно! Негайно відчиняй, поки майстер засув не зрізав!
Аліна поправила шпильку у волоссі й підійшла до вічка.
На сходовому майданчику тупцювала причепурена Неллі в бежевому плащі та великих дерев’яних намистах.
Поруч стояв слюсар Захар Кузьмич у робочій куртці, із брезентовими рукавицями за поясом.
Відкриттязамків
Навколо них громадилися чотири величезні дорожні сумки й картонні коробки з каструлями.
— Неллі, ти адресою не помилилася? — чітко запитала Аліна крізь двері.
— Навіщо ти слюсаря привела? І звідки в тебе взагалі ключ від нашого нижнього замка?
У передпокої Назар стражденно заплющив очі й потер долонями залисини.
— Ви тільки послухайте, вона ще й запитує! — заверещала Неллі на весь поверх.
— Звідки треба, звідти й ключ! Мені його братик особисто дав ще в жовтні, коли ти до тітки в Тернопіль їздила!
Аліна повільно обернулася до чоловіка.
— Зачекай-но, — тихо промовила вона.
— Ти ж мені в жовтні присягався, що запасний ключ із жовтою биркою впустив у гаражі до оглядової ями.
— Алінко, тихіше, заради Бога, — самими губами прошелестів Назар, відчайдушно махаючи руками.
— Я потім усе поясню. Ну навіщо зараз починати…
А за дверима Неллі вже зовсім розійшлася.
Вона трясла зв’язкою ключів просто перед вусатим носом слюсаря.
Відкриттязамків
— Ви тільки погляньте на цю нахабу, пане майстре! Ось, бачите жовту бирку на кільці? Назарчик сам мені дублікат вручив!
— Та невже сам? — засумнівався слюсар.
— Авжеж! — гордо заявила зовиця.
— Сказав: «Сестричко, я цю двокімнатну квартиру на свої заробітчанські гроші купив! Я тут повноправний господар, приходь будь-коли й нікого не питай!»
В Аліни аж брови поповзли вгору.
Ось, виходить, у чому річ!
Два роки тому, перед самим весіллям, ця двокімнатна квартира дісталася Аліні у спадок від бабусі.
Орендаквартир
Назар прийшов сюди з одним дорожнім рюкзаком та коробкою зимового рибальського спорядження.
Він навіть зареєстрованого місця проживання не змінив.
Залишився зареєстрованим у матері в селищі, бо так йому було зручніше оформлювати деякі робочі документи.
Усі ці два роки Аліна дивувалася, чому зовиця на сімейних застіллях дивиться на неї зверхньо.
Неллі постійно відпускала шпильки про «вдалий шлюб із багатим заробітчанином».
А коли Аліна намагалася поставити родичку на місце, Назар одразу починав метушитися.
Квапливо підливав усім компот і переводив розмову на погоду чи ціни на бензин.
Виявляється, чоловіченько пускав сестрі пил в очі.
Сімейнедозвілля
Удавав із себе великого годувальника за рахунок бабусиної спадщини дружини.
— То чому ж ви самі братові не зателефонуєте? — слушно зауважив із майданчика Захар Кузьмич, брязнувши скринькою.
— Нехай він через гучномовець підтвердить.
— Та телефонувала я йому вчора ввечері! — сердито вигукнула Неллі.
— Там у них на будівництві зв’язок поганий! Пробурмотів у слухавку, що зайнятий на об’єкті, і вимкнувся! А сьогодні взагалі поза зоною досяжності!
Аліна скосила очі на Назара.
«Зайнятий на об’єкті» сидів у вовняних шкарпетках під вішалкою, боячись навіть дихнути.
Його вимкнений телефон лежав тут-таки, на тумбочці в передпокої.
— А вам навіщо посеред вихідного дня до чужої квартири вриватися? — не відступав розсудливий слюсар.
Орендаквартир
— Дочекалися б брата з відрядження. Невже так важко?
— Тому що мені десь жити треба! — наполегливо відповіла Неллі.
— Я свою квартиру сьогодні зранку орендарям на пів року здала! Люди мені ще й за три місяці наперед заплатили. Чималу суму, між іншим!
— І куди ж ви тепер? — здивувався майстер.
— Сюди, куди ж іще! — відрізала Неллі.
— Не сидітиму ж я з речами на лавці біля під’їзду!
Назар на лавці смикнувся так, наче під ним тріснула дошка.
Його очі округлилися.
Такого повороту люблячий братик явно не передбачав.
Сімейнедозвілля
— Нічого собі, — крекнув за дверима Захар Кузьмич.
— Своє житло, значить, за добрі гроші здали, а самі з торбами братові на голову? А його дружина тут до чого?
— Та хто її взагалі питатиме! — пирхнула Неллі.
— Теж мені господиня знайшлася! Сидить на шиї в мого брата, власної копійки не має!
Юридичніпослуги
— Це брат вам так сказав? — уточнив Захар Кузьмич.
— Звичайно! — охоче підтвердила зовиця.
— Назарчик у мене хлопець м’який, безвідмовний, наче телятко. Що я йому скажу, те й зробить!
Аліна притулилася плечем до одвірка.
У Назара від сестриних одкровень аж вуха палали.
Він спробував підвестися, але Аліна мовчки показала йому кулак.
Сиди, мовляв, дослуховуй виставу до кінця.
— Я йому ще взимку все по поличках розклала! — хвалькувато торохтіла Неллі за дверима.
— Кажу: «Назаре, чого ти з цією прісною рибою возишся? Дітей немає, користі від неї жодної, тільки продукти переводить!»
— І що ж брат? — поцікавився слюсар.
— А він зі мною повністю погодився! — переможно оголосила Неллі.
— Пообіцяв із весняних заробітків повернутися, дати мені грошей на путівку до санаторію, а цю нездару назад до тітки в Тернопіль спровадити!
Сімейнедозвілля
— От же язиката пліткарка, — ледве чутно видихнув Назар у передпокої й схопився за голову.
— Я ж не так казав… Вона все перекрутила!
— Справді? — самими губами перепитала Аліна.
— А ключ із жовтою биркою вона теж сама в тебе з кишені витягла?
Назар винувато втягнув голову в плечі й втупився в підлогу.
— Отже, так, майстре! — скомандувала за дверима Неллі, штовхнувши підбором свою сумку.
— Досить теревені правити! У мене там у коробці заморожена курка розтане! Діставайте інструмент і висвердлюйте засув!
— Ні вже, пані, — твердо відмовився Захар Кузьмич.
— Ваша курка мене не цікавить. А без підтвердження права власності я до дверей навіть пальцем не торкнуся. Мені до пенсії два роки залишилося, я через вас під суд не піду.
Вхіднідвері
— Та я на вас скаргу керівникові напишу! — заголосила Неллі.
— А ти, Аліно, чуєш мене? Негайно відсувай засув! Інакше я до Назара додзвонюся, і ти до вечора звідси зі своїм ганчір’ям вилетиш!
Аліна опустилася на край тумбочки біля дзеркала.
Від образи защипало в носі, а пальці раптом стали чужими й неслухняними.
Цілу хвилину вона сиділа нерухомо, дивлячись на вовняні шкарпетки чоловіка й утомлено потираючи скроні.
Два роки вона берегла його спокій.
Зустрічала з відряджень гарячими пирогами.
Пропускала повз вуха колючі слова його родичів, щоб не засмучувати «втомленого після заробітків» чоловіка.
А він за її спиною роздавав ключі від її дому й обливав її брудом.
— Алінко, не слухай її, у Неллі зовсім розум за розум зайшов, — забурмотів Назар, підсуваючись ближче.
— Вона на ходу все вигадує! Ну похвалився я разок із дурості квартирою, з ким не буває?
— Із дурості? — тихо перепитала Аліна.
— Ну я ж чоловік чи хто? — розвів руками Назар.
— Не міг же я сказати старшій сестрі, що живу в дружини на пташиних правах! Почекай, нехай вона піде зі слюсарем, а ми потім самі розберемося!
Відкриттязамків
Аліна підвела голову.
Заціпеніння минуло.
І рішення далося їй напрочуд легко.
— Вставай, годувальнику, — тихо звеліла вона.
— Куди вставати? — насторожився Назар.
— До дверей. Сестра твоя за порогом мучиться, курка в коробці розтає, а ти тут ховаєшся. Некрасиво виходить.
— Алінко, ти що задумала? — злякано забурмотів чоловік, задкуючи до вішалки.
— Не треба відчиняти!
Але Аліна вже підійшла до дверей і одним рухом відсунула сталевий засув.
Вхіднідвері
Двері розчинилися.
Неллі, яка саме замахнулася кулаком для нового удару, за інерцією ступила через поріг.
— Нарешті! — з викликом випалила зовиця, поправляючи дерев’яні намиста.
— Злякалася, нахлібнице? Давно б так! Майстре, заносьте коробки до кімнати, а ти, голубонько, негайно звільняй шафу в спальні, поки брат із заробітків не…
Договорити Неллі не змогла.
Її погляд ковзнув повз Аліну й уперся в кремезну постать у сірих домашніх штанах та вовняних шкарпетках.
Назар стояв посеред передпокою, переступаючи з ноги на ногу, і винувато смикав край домашньої футболки.
— П-привіт, Нелю, — видавив він із себе.
Зовиця скам’яніла.
Сімейнедозвілля
Вона часто закліпала, не спроможна вимовити жодного слова.
І ще міцніше стиснула в кулаці зв’язку ключів із жовтою биркою.
— Назаре? — прохрипіла вона чужим голосом.
— Ти… ти що тут робиш? Ти ж на будівництві під Львовом!
— Та ось, у четвер повернувся, — пробурмотів брат, ховаючи очі.
— Роботу раніше закінчили.
Захар Кузьмич на сходовому майданчику з цікавістю підкрутив сивого вуса, сперся на металеву скриньку й хмикнув:
— Оце так. Виходить, будівництво до самої квартири переїхало.
Орендаквартир
— Зачекай, — Неллі спершу глянула на брата, потім на невістку.
Рум’янець залив її щоки навіть крізь пудру.
— То ти весь цей час тут за дверима сидів? І мовчав, поки ця вискочка мене на поріг не пускала?
— А навіщо ж йому тебе перебивати, Неллі? — озвалася Аліна.
— Ти так гарно розповідала про безвідмовне телятко й путівку до санаторію. Ми з Назаром аж заслухалися.
— Назаре, чого ти мовчиш?! — накинулася на брата Неллі.
— Скажи своїй дружині, хто в цьому домі господар!
— Давай, Назаре, не соромся, — підтримала її Аліна.
— Розкажи сестрі й Захару Кузьмичу, за які такі заробітчанські гроші ти бабусину квартиру купив. І заодно покажи, де ти насправді зареєстрований.
Орендаквартир
На сходах загудів старий ліфт.
Назар переступив із ноги на ногу під пильними поглядами трьох людей.
— Ну… Алінина це квартира, — глухо визнав він, дивлячись на килимок.
— Від бабусі їй два роки тому дісталася. А я в мами в селищі зареєстрований.
Захар Кузьмич розуміюче похитав головою.
— Ну що, пані в плащі, вітаю. Гарних казок вам братик нарозповідав. Тут його навіть цеглини в перегородці немає.
— Як це Алінина?! — вибухнула Неллі, наступаючи на брата.
— Ти ж мені восени присягався, що цю двокімнатну квартиру на зароблені гроші купив! Я під твоє слово сьогодні орендарів заселила й гроші наперед узяла! Куди мені тепер із речами йти?!
Орендаквартир
— Ну мало що я за столом бовкнув! — раптом огризнувся Назар.
— А тебе хто просив свою квартиру чужим людям здавати й зі слюсарем двері ламати? Ти б іще поліцію з оркестром привела!
— Навіщо ж ти мені тоді ключі дав?! — не вгамовувалася сестра.
— Про всяк випадок дав! Квіти полити, якщо знадобиться, а не всім табором переїжджати! — крикнув у відповідь Назар.
— Ах, про всяк випадок?! — розлютилася зовиця.
— Отже, перед сестрою павичем красувався, багатія із себе вдавав, а сам під дружиним підбором сидиш і пискнути боїшся?!
— Давай начистоту, Назаре, — втрутилася Аліна, не підвищуючи голосу.
— Під підбором сидіти тобі більше не доведеться.
Вона відчинила взуттєву шафу, дістала його утеплені черевики й поставила біля порога.
Потім витягла з нижньої полиці його дорожній рюкзак, який він так і не розібрав із четверга.
— Алінко, ти що? — отетерів Назар.
— Ми ж із нею просто посварилися! Зараз Неллі забере коробки й поїде до мами на дачу. Там піч є!
— От і чудово, — погодилася Аліна.
— Удвох вам на маминій дачі значно веселіше буде. Один піч розтопить, інша курку розморозить. Заодно дорогою обговорите, як мене назад до тітки в Тернопіль спровадити.
Сімейнедозвілля
— Ти мене через якусь дурницю з дому виганяєш? — обурився Назар, намагаючись заговорити владним тоном.
— Я, між іншим, усю зарплату в сім’ю привозив!
— Твою зарплату ми на твої ж кредити за човен та подарунки твоїй рідні витрачали, — нагадала Аліна.
Вона забрала в ошелешеної зовиці ключ із жовтою биркою.
Сімейнедозвілля
— А у власному домі я не дозволю брехати мені й роздавати ключі за моєю спиною.
Аліна повернулася до слюсаря.
— Захаре Кузьмичу, у вас знайдеться нова серцевина для нижнього замка?
— Ще й питаєте, господине! — пожвавішав майстер, відкриваючи металеву скриньку.
— Зараз усе як слід зробимо. І муха не пролетить. За п’ять хвилин упораюся.
— А за виклик і заміну візьміть гроші он у того пана у вовняних шкарпетках, — додала Аліна, показавши на чоловіка.
— Він у нас багатий заробітчанин, усім подвійний тариф платить.
— Ще чого! З якого дива я маю платити?! — спалахнув Назар.
Але під суворим поглядом вусатого слюсаря відразу втихомирився й поліз до кишені куртки по гаманець.
— Гаразд, беріть… — буркнув він, відраховуючи купюри.
— Алінко, ну охолонь! Я ввечері прийду, поговоримо спокійно!
— Увечері сюди приходити не треба, Назаре. Нових ключів я тобі не дам.
Вона кивнула в бік кухні.
— Іди, забери зі столу свої сирники в контейнер. І гайда допомагати сестрі з торбами.
Кухоннийпосуд
Назар ще трохи постояв, дивлячись на непохитне обличчя дружини.
Потім роздратовано махнув рукою й заходився взуватися.
На сходовому майданчику вони із сестрою ще довго ділили коробки.
Неллі сварила брата за порожні вихваляння, а той кричав, що через її жадібність позбувся теплого житла.
До травня минуло півтора місяця.
Мирного співжиття брата із сестрою на материній дачі вистачило рівно на два тижні.
Неллі витягла з Назара половину зароблених грошей як компенсацію за клопоти зі своїми орендарями й сама поїхала до санаторію.
А Назар перебрався до робітничого гуртожитку.
Відтоді кожні три дні надсилав Аліні довгі голосові повідомлення.
У них скаржився на котлети в їдальні, лаяв невдячну сестру й великодушно пропонував дружині «забути старі образи заради сім’ї».
Сімейнедозвілля
У суботу вранці Аліна відправила коробку з його зимовим рибальським спорядженням на таксі просто до прохідної гуртожитку.
А потім заблокувала його номер.
Повернулася на кухню.
Поставила на стіл тарілку з рум’яними сирниками.
Відкрила банку згущеного молока.
І з усмішкою налила собі гарячої кави з мідної турки.
Цього разу їй ніхто не заважав насолоджуватися сніданком.
КІНЕЦЬ.
